• аранжування
  • створеня фонограм (мінус, плюс,)
  • послуги мастерингу
  • створення передач для радіо та рекламних радіороликів
  • створення відеооглядів та відеотренінгів
  • створення рекламних відеороликів
  • створення корпоративних фільмів та відеовізиток
  • створення документальних фільмів
  • озвучення відео та дубляж
  • створення музики для відео, YouTube, Vimeo, та інших ресурсів

Портфоліо

Мій кабінет

Для користувачів Продакшн-SHOP

Забули пароль
Реєстрація

Наші друзі (Facebook)

Real time web analytics, Heat map tracking

Яндекс.Метрика

tubeЦя коротенька публікація присвячена мріям вітчизняних звукорежисерів стосовно досягнення американізованого лампового звучання кінцевої фонограми. Десь поділяю їхні намагання, оскільки, слухаючи треки заокеанських виконавців, розумієш що вони звучать не так як наші. В чому ж фішка і таємниця? Зрозуміло, що насамперед у залізі, яке використовують під час запису тамтешні студії. Дорогі лампові прибори лише в кінцевому результаті видають звук на цифрове обладнання. А що робити нам бюджетним студіям, у яких обладнання значно простіше. Ось тут і наступає момент хитрощів та експерементів.

Річ у тім, що вирішення даної задачі лежить в площині не так творчості, як фізики. Мова йде про гармоніки та обертони. Тобто говоримо про ту складову звуку, яка робить його індивідуальним неповторним і автентичним.  Фактично йдеться про фарби звуку. Наскільки розумію, дана складова звуку досі для науки залишається великою загадкою. Як не крути, але її вивчено наразі поверхнево, тому і не дивно, що набуття лампової окраски досі залишається прерогативою експериментів. Кожен зі звукооператорів ці  проблеми вирішує по своєму. Хтось в кінцевому етапі пропускає звук через ламповий підсилювач. Пригадую, спілкуючись зі звукооператором відомого білоруського колективу «Пєсняри» паном Олегом, довідався, як він досягає теплоти в звучанні на своїй студії. Перед тим, як пустити звуковий сигнал на аналог-цифровий перетворювач, він пропускає сигнал через старий аналоговиймікшерний пульт професійної серії. В результатідля обробки він отримує сигнал з аналоговою «теплотою» звучання. І врешті більшість надають перевагу програмним обробкам з функціями імітації аналогової чи лампової окраски звуку.

Думаю не відкрию нічого нового, в тому що сучасний світ ІТ-технологій давно ламає голову над проблемами імітування лампового звуку. Існує безліч плагінів та способів зреалізувати задумане. Проте чомусь в кінцевому результаті виходить спотворення цифрового звуку, а не лапова насиченість. Після кількох років експериментів та перечитування літератури, дійшов до висновку, що все заключається в тому, як використовувати прибори емуляції. Для початківців нагадаю, що прибори імітації  лампового забарвлення звуку називаються, або «емулятор», або (тепер більш популярна назва) «сатуратор». Так от найперше правило, яке варто пам’ятати при роботі з сатураторами є те, що використання одного плагіну сатурації на кінцевому етапі чи на мастер шині власне призводить до спотворення цифрового сигналу без набуття потрібної окраски. На думку багатьох відомих звукорежисерів лампова теплота досягається підмішуванням багатьох обробок до різних треків вашого проекту. В комплексі на виході отримуємо щось, що більш менш нагадує лампову обробку. Та йдемо далі. Виявляється, що лампова чи транзисторна сатурація річ не лише фізична, але й математична. Виявляється, що відмінність між ними полягає в парності і непарності гармонік, які додаються. Лампові гармоніки найчастіше відповідають парним гармонічним частотам, а транзисторні – непарним. Так от з цього випливає наступне правило:для вибору сатуратора, варто перевірити, чи відповідає його робота вищевикладеним правилам. Як показали тести і практика, лише невелика кількість плагінів здатна забезпечити потрібну фізичну конфігурацію окраски звуку. Ну і врешті третє правило, яке варто пам’ятати при використанні сатураторів: такі прибори наразі нездатні повністю зімітувати роботу лампи чи транзистора. Звичайно з допомогою всіляких «накручувань» можна знайти щось цікаве, але уже сьогодні до сатураторів  виставляються нові вимоги, які наразі ті нездатні зреалізувати. Мова йде про різні режими лампових приборів відносно зміни гучності: при малому звуці роботи лампи майже не чутно, а при великій гучності лампова окраска проявляє себе найкраще. Нажаль плагіни замальовують звук з найслабшого сигналу.

І на завершення виникає логічне запитання: який же ж метод правильний і найідеальніший? Насправді музика, чи звукорежисура є явищем відносним. Тож і усі методи мають право на життя. Єдиним чітким критерієм залишається «подобається – не подобається».  Якщо ваш експеримент в кінцевому випадку сподобався аудиторії – він також є правильним та ідеальним. Вдалих Вам експериментів.


Ярослав БАРАН

(При передруці посилання та гіперпосилання на сайт обовязкове)